Яка користь громадам з високих і низьких балів моніторингу?
Дещо парадоксальне питання, чи не так?
У моніторингах Місцевий індекс прав людини надається не безбарвна характеристика як у низці інших систем (і майже усіх державних дослідженнях - чи не тому українській владі не прийнято довіряти?). При розробці інструменту Індексу була обрана концепція чіткої бальної системи, що характеризує якість діяльності місцевої влади з позиції прав людини. Чим якісніше діє влада - тим вища оцінка, і навпаки.
Цей результат широко і наочно висвітлюється: сайт Індексу, інфографіка і сам звіт моніторингу, численні аналітичні та інформаційні статті.
Яка користь з високого балу?
Зрозуміло, крім впевненості у вірності підходів самоврядування, це і вплив на громадську думку, можливість апелювати до такої оцінки перед мешканцями, серед інших органів влади. Це може бути і сигнал міжнародним і українським донорам - цій владі міста можна довіряти, вона реалізує проекти розвитку вчасно і якісно, а не як деякі інші.
Так, а що доброго може бути з невисоких балів?
Перше враження, дійсно, сум та й годі. "Ось які недобрі монітори, ми з ними відкрито, а вони нас перед світом спаплюжили, краще б я нічого не показував і ховався", - подумає чиновник. І буде неправий.
Бо, по-перше, монітори не припинять оцінку без знайдених даних, просто шукатимуть іншими способами. Так, знайдуть менше - і ще менше поставлять балів. Тому Індекс невідворотний - не сховатися.
По-друге, а як часто владу нормально оцінюють? Працюють небайдужі навчені люди, ще і місцеві - зацікавлені у результаті. Інструмент і тренінги впроваджують експерти такого рівня, які далеко не в кожному великому місті є. Патронує моніторинг найбільша і одна з найстарших правозахисних спільнот України - Українська Гельсінська спілка з прав людини. Надається детальна всестороння оцінка за 9-ма напрямами. І не просто оцінка, а детальні рекомендації. Навіть сам інструмент моніторингу є готовою збіркою рекомендацій. Корисно цей незалежний погляд отримати владі і громаді? Напевно, нормальним, зацікавленим - так.
І по-третє, тим самим міжнародним і українським донорам. Давайте поміркуємо разом. Більшість населених пунктів з невисокою оцінкою не перевантажені увагою донорів, не мають багато проектів наприклад технічної підтримки. То оцінка Індексу вказує - це місто/село потребує допомоги. Причому чітко зрозуміло у яких сферах.
Приклади сьогодні будуть лише на основі досвіду моніторингів прифронтових міст Донеччини. Визнаний факт, що місцевій владі деокупованих або близьких до зони розмежування населених пунктів доводиться працювати в особливо складних умовах. Це і пошкоджена або зміщена з логічних рейок інфраструктура (ряд об’єктів зруйновані або пошкоджені, внутрішнє транспортне сполучення вже чотири роки тимчасово працює з "ручним" управлінням); міста поповнені евакуйованими переселенцями, в кожній громаді вистачає критиків української та симпатиків окупаційної влади; інвестиції, що поповнюють місцевий бюджет – дуже обережні або відсутні. Це все дуже ускладнює роботу з розвитку громади.
Ми не можемо звісно помахом чарівної палички перевести складні місцеві обставини з несприятливих у позитивні. Проте вважаємо, що довіра до зусиль місцевої влади має починатись із реальних справ, розширення кола прозорості та інформаційних інструментів. Що місцева влада у взаємодії з громадськістю працює, дає результати, відкрита до змін на краще.
Тому, владі і громаді варто шукати можливості прийняти наш моніторинг. Можна звісно чекати, доки ми отримаємо на це грант. Або запропонувати нам це зробити за кошти місцевого бюджету чи інші. На якості і незалежності моніторингу це ніяк не позначається.